Єврейське релігійне життя

У часи перед Другою світовою війною більше ніж 60 синагог були свідченням жвавого єврейського життя у Чернівцях. Представники реформістського напрямку місцевої єврейської громади проводили свої богослужіння у найбільшій синагозі – Темплі, тоді як ортодоксальне єврейство відвідувало свою головну синагогу – Ґройсе Шіл. Окрім цього у Чернівцях було чимало невеликих синагог та молитовних будинків. Про це, зокрема, розповідає у своїх спогадах Йосип Бурсук, 1931 року народження:

Біля нашого будинку на вулиці Гонти була маленька синагога. У тата було там власне місце. Щовечора у п’ятницю, щосуботи, а також у свята ми разом ходили у цю синагогу. Шанованих у громаді людей запрошували читати уривки з Тори. До мого тата часто зверталися з таким проханням. Іноді така честь випадала й мені. Я вже вмів читати на івриті, а рабин вказував мені на потрібні місця у тексті (…).
Коли мені виповнилося 13 років, влаштували велике святкування з нагоди моєї бар-міцви (…). Мої батьки не одягали нас як ортодоксальних євреїв, не було у нас також пейсів. У нас був звичайний одяг, ми не посили кіппу чи капелюх вдома та на вулиці, але нас виховували як євреїв. Ми молилися перед їжею, вдома розмовляли на їдиші. Ми дотримувалися традиції та відзначали усі релігійні свята.

Важливу роль у житті релігійних єврейських сімей відігравала їжа. Ось що розповів нам Кароль Маргуліс, 1921 року народження:

Щовечора у п’ятницю ми їли різні традиційні страви. Я пам’ятаю одну із них. Вона називалася «піце» і готувалася з яєць із додаванням великої кількості прянощів. Але найчастіше у нас готували рибу. У Чернівцях був великий рибний ринок. Окрім того 15-20 місць, де можна було купити рибу. У кожному другому будинку був маленький басейн з живими коропами.
Увечері п’ятниці та в суботу риба була у кожному домі. На свято Песах у місті не було хліба. Більшість пекарів були євреями. Вони не пекли хліб на Песах. Тож усі мусіли їсти мацу.

Йосип Бурсук також поділився з нами своїми спогадами щодо того, як у його сім’ї готувалася традиційні єврейські страви на Шабат:

Щоп’ятниці моя мама готувала святкову вечерю. У нашому домі завжди смачно готували, але увечері в п’ятницю їжа була особливою. На Шабат готували фаршировану рибу, фаршировані курячі шійки та морквяний цимес. Моя мама завжди сама пекла халу. Вона накривала халу серветкою, на якій були вишиті цитати з Тори. Моя мама запалювала дві свічки, і я пригадую, яким радісним було її обличчя у ті хвилини, коли вона тричі проводила рукою над запаленими свічками. У суботу заборонялося вмикати світло або підігрівати їжу. Я пам’ятаю, що для виконання такої роботи до нас приходив сусід. Також у нас були сталеві коробки, всередині яких горіли керосинові лампи, тож їжа у горщиках завжди була теплою. Мій тато благословляв дітей, ми співали під час та після прийому їжі. Мої батьки завжди ходили до синагоги у суботу. Коли мій старший брат та я підросли, нас також брали з собою.

Сьогодні лише дві малі синагоги забезпечують єврейське релігійне життя у Чернівцях: синагога Бейт Тфіла Беньямін та Головна синагога Буковини, відкрита у 2011 році. Остання має кошерний ресторан. Ті синагоги, які колись були найбільшими, сьогодні використовуються для інших потреб: колишній Темпль в центрі міста вже досить давно перетворили у кінотеатр, а будівлю Ґройсе Шіл, яка знаходиться у приватній власності, використовують невеликі компанії. Детальнішу інформацію про синагоги Ви дізнаєтеся, прослухавши відповідні розділи про кожну з них.